Переводы с русского

https://soundcloud.com/user712601025-1/jqpn9dfqvjkp
https://soundcloud.com/user712601025-1/wkjlna4nyhaz
http://youtu.be/rZcLsEt_Ozw


Аж цiлу нiч соловейка ми слухали,
Мiсто мовчало,будинки також,
Бiлих акацiй стрючки оцi нюхали,
З`iхали з глузду з тобою отож.

Мiсто усе затопило багнюкою,
Пливло в калюжах лайно по водi-
От як щастило нам з тою падлюкою,
Бо надто молодi були тодi.

Роки пронеслись скаженим собакою.
Де дiлась врода обличчя цього?
Тiльки зима з хуртовиной та мрякою
Щойно нагадують змiст усього.

* * *

Під музику Вівальді, Вівальді, Вівальді,
Під музику Вівальді, під вьюгу та сальце
Журитися давайте, давайте, давайте,
Журитися давайте про це і про оце.

Ви чуєте, як жалко, як жалко, як жалко,
Ви чуєте, як жалко і жалюгідно як
Заплакали козаки, їх жінки і наймички,
Собаки на поличках та й дітлахи в руках ...

І виникла уява, уява, уява,
Що на дворі сльотаво, як і на серці в нас,
Що все було до срацi, весь клопiт марна праця, 
Гей, будьмо! Та все iнше ... коли-небудь, бог дасть ...

І тільки ти мовчала, мовчала, мовчала
І головой гойдала коханню сумно в такт.
Москальскою мовляла: "Поставте всьо сначала,
Давай начньом сначала, любимый мой." Ось як!

Під музику Вівальді, Вівальді, Вівальді,
Під музику Вівальді, славетний клавесин,
Бандури переливи, волання хуртовини
Домовимось кохатись, як той,  що було сил!
                 *   *   *

Над багнюкой з сивиною вітер мряку випасає . А між мрякою і морем гопакує Буревісник, рухом з блискавкою схожий.
То помочиться у хвилі, то чобiттям в хмари влупить, то волає - хмари чують радість гуку того птаха.
В дзьюбi птаха - жага бурі! Первач гніву, часник страсті, впевненість у перемозі чують хмари з його дзьюба.
Чайки стогнуть та сумують, - байдикують понад морем і на дно його готові заховати жах та смугу перед бурею, падлюки.
І гагари, хай їм, скиглять, - їм, гагарам, невiдома насолода бою, бачьте, грім ударів їх лякає.
Дурень пінгвін, той ховає сало звично своє в кучках ... Гайдамака Буревісник майорить сміливо й вільно над, як пиво, пінним морем!
Все смурніше, нижче хмари опускаються над морем, і ревуть, і рвуться хвилі в височинь назустріч грому.
Грім гуркоче. В бульбах гніву стогнуть хвилі, сперечаючись із вітром. Ось хапає вітер зграї хвиль в обійми свої міцно і кидає їх з розмаху в дикій люті на цеглини, розбиваючи на порох і бризки води громади. Буревісник файний хльопець - вуса, в чорнiй вишиванцi, вилами пронзає хмари, чубом бульбашки зриває .
Ось він носиться, як демон, - гордий, чорний демон бурі, - і регоче, і волає ... Він над хмарами регоче, він від радості волає!
У гніві грому, - чуйний демон, - дух козацький втому чує, але впевнений, що ні, не сховають хмари сонця, або - ні, не приховають!
Вітер виє ... Грім гуркоче ...
Синім полум'ям палають зграї хмар, безодня моря. Море спалахи цi ловить і в своїй безодні мочить. Як тi кляті коммуняки, в'ються в морі, та зникають, вiдображення яскравi.
- Буря! Мабуть вдарить буря!
I кміливий Буревісник майорить між блискавичок i реве та стогне море; i кричить бог перемоги:
- Хай щастить, бо вдарить буря! ...